/Files/images/batkam/сова.jpg

Пам’ятка молодому вчителеві

1. Вивчайте можливості кожного майбутнього вихованця.Пам’ятайте:без знання стану здоров’я дітей неможливе правильне навчання і виховання. Виховання має сприяти зціленню дитини від хвороб, набутих у попередні роки.

2. Вступаючи в контакт з дітьми, не варто будувати зверхні взаємини з ними.Пам’ятайте:навіть малюк у взаєминах з дорослими певною мірою прагне відстоювати свою незалежність. Від спільних колективних дій учителя та учня залежить успіх справи. Намагайтеся частіше звалити, заохочувати вихованців. Вивчайте індивідуальні можливості й потреби кожного з них, наполегливо оволодівайте методикою педагогічної співпраці. Карайте учня лише тоді, коли без цього не можна обійтися.

3. Частіше всміхайтеся.Пам’ятайте:ваша усмішка дітям свідчить про те, що зустріч із ними вам приємна. Усмішка створює в людей позитивний настрій.

4. Плануючи свої перші уроки, подумайте:- як учні мають поводитися на уроці, які звички культурної поведінки для цього слід спеціально виховувати і які з уже наявних треба закріпити.Пам’ятайте:якщо педагог не виховує в учнів певної системи корисних звичок, то на їхньому місці найчастіше виникають звички шкідливі. З перших уроків виробляйте у вихованців певний стереотип поведінки, формуйте позитивні навички.- які види робіт будуть використані й виконані учнями на уроці, що необхідно зробити для того, щоб завдання вони виконували технічно грамотно, яка спеціальна підготовка для цього потрібна. Пам’ятайте:більшість різних порушень на уроці відбувається через недостатню завантаженість учнів корисною, цікавою роботою. Особливо важливими є два елементи: чого вони навчаються, виконуючи ті чи інші завдання, та до чого привчаться в процесі цієї діяльності.

5. Важливе завдання вчителя – передбачити ситуації, які виникатимуть на уроці.Пам’ятайте:помилці легше запобігти, ніж виправити її.

6. Вчіться вислуховувати учнів до кінця навіть тоді, коли, на вашу думку, вони помиляються чи у вас обмаль часу.Пам’ятайте:кожен вихованець має знати, що ви його вислухаєте.

7.Пам’ятайте:основне призначення оцінки – правильно визначити результати навчання учнів, їхні навчальні досягнення, динаміку зміни успішності.

8. Без вимог педагога неможлива організація навчальної та суспільно корисної діяльності учнів. Здебільшого протягом 45 хвилин уроку вчитель ставить перед своїм вихованцями близько 100 вимог.Пам’ятайтеслова А.Макаренка: «Без щирої, відкритої, переконливої, гарячої й рішучої вимоги не можна починати виховання колективу»Вимоги мають бути послідовними. Слід добиватися обов’язкового їх виконання від усього класу, не забуваючи про повагу до особистості учнів.

9. Наполегливо оволодівайте навичками самоаналізу уроку.Пам’ятайтеслова В.Сухомлинського: «Один із секретів педагогічної творчості й полягає в тому, щоб збудити в учителя інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи. Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх взаєминах з вихованцями, той уже досяг половини успіху».

10. Однією з важливих умов досягнення педагогічної творчості є вміння глибоко аналізувати весь комплекс як своєї навчально-педагогічної діяльності, так і діяльності своїх колег, оцінювати різноманітні аспекти шкільного життя, здійснювати творчий пошук шляхів подолання труднощів у спілкуванні.Пам’ятайте:ведення щоденника з перших кроків педагогічної діяльності дасть змогу активізувати внутрішній діалог із самим собою, сприятиме розвитку педагогічної думки – відвертої, самокритичної, творчої.

Рекомендації щодо підготовки молодого вчителя до уроку

1. Вчитайтеся в розділ програми, який потрібно вивчити на даному уроці, а в деяких випадках – і в пояснювальну записку до програми.

2. Вивчіть матеріал цього розділу, питання, теми.

3. Сформулюйте задум уроку, дайте відповідь на запитання, якого б ви хотіли досягти в результаті його проведення, сформулюйте мету уроку (навчальну, виховну, розвивальну).

4. Уявіть колектив даного класу, уявно намалюйте конкретних учнів. Уявіть психологію цих учнів, використовуючи мистецтво педагогічного перевтілення, намагайтеся накреслити їхні дії на шляху до досягнення мети.

5. Виберіть з усього арсеналу методичних прийомів найоптимальніші для даного матеріалу і для даних учнів.

6. Зіставте обрані прийоми зі своїми можливостями, змоделюйте свої дії на даному уроці.

7. Продумайте структуру уроку й зафіксуйте все знайдене в плані-конспекті.

8. Підготуйте наочні й навчальні посібники, не забудьте підготувати й перевірити справність ТЗН, комп’ютерної техніки.

9. Повторіть подумки або вголос вузлові елементи плану, продумайте непередбачені обставини, знайдіть і зафіксуйте запасні варіанти.

10. Спитайте себе: «Чи готовий я до уроку?»

Поради досвідчених колег молодому вчителеві

1. Перед уроком перевірте, чи все потрібне на місці, чи немає зайвих предметів біля дошки, чи чисто в класі.

2. Раціонально використовуйте кожну хвилину уроку.

3. Не витрачайте багато часу для перевірки домашнього завдання. Використовуйте різні форми перевірки. Вводьте систему взаємоперевірки.

4. Поясніть учням мету, завдання уроку.

5. Коли пояснюєте новий матеріал, намагайтеся вичленити проблеми, пропонуйте учням вирішувати їх самостійно.

6. Не спішіть виправляти помилку учня, краще, якщо її виправлять однокласники.

7. Намагайтеся організувати самостійну роботу учнів на уроці: пропонуйте їм більше писати, розв’язувати приклади.

8. На уроці кожен учень має бути на виду, до кожного шукайте індивідуальний підхід.

9. Під час використання технічних засобів навчання, комп’ютерної техніки, наочності не марнуйте час, намагайтеся використовувати засоби навчання ефективно.

10. Під час організації самостійної роботи, усних відповідей не квапте учнів.

11. Використовуйте всі наявні можливості для реалізації принципів розвивального навчання.

12. Звертайте увагу на виховні аспекти уроку: працездатність, бережливість, зібраність.

13. Домашнє завдання потрібно давати з поясненнями, до дзвоника. Не затримуйте учнів після дзвоника. У 1-7 класах обов’язково проводьте фізкультхвилинку в середині уроку.

14. Пам’ятайте: кожний урок не повинен бути схожим на попередній.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ. ОЦІНКИ

Оцінки за допомогою яких за 12-бальною шкалою оцінюється досягнення учнів.

У наш час, коли інтереси справи і власна компетентність дає можливість людині реалізуватися, що і відповідає поняттю «робити кар’єру», вчитель повинен засобами оцінки прищепити учням здорове честолюбство і здатність критично підходити до досягнутого.

Вчителю необхідно пам’ятати, що оцінне судження, яке учень вважає справедливим, позитивне чи негативне, стає стимулом його поведінки і діяльності в майбутньому, впливає на його майбутню активність у самореалізації. Тож вдало дібрані форми вираження оцінних суджень стимулюють успішність.

В учнів, яким навчання дається нелегко можуть виявитися стреси та страх. Але це залежить не від перевірки або оцінки «самих по собі» і не методів, які використовуються. Не існує таких методів, які б самі по собі були хорошими або поганими. Ефективність залежить від того, як і в яких умовах вони застосовуються.

Надзвичайно важливим з психологічної точки зору є те, що властивості особистості виникають і закріплюються під час такої діяльності і в таких умовах, коли на них припадає найбільше навантаження, сюди належить також готовність і здатність досягти найвищих результатів тоді, коли від тебе вимагають максимум зусиль. Будь-яке життєве надбання має відповідати зусиллям, витраченим на досягнення цього, лише тоді він буде значущим стимулом людині для самостійного та навчального вдосконалення, також для особистісного розвитку.

Отже у дорослому житті учні постійно стискатимуться з ситуаціями випробування, особливо на роботі. Тому оцінки та екзамени готують учня до життя та праці. Кожний окремий випадок виставлення оцінки визначається великою кількістю обставин. Оцінку виставляє вчитель. Він несе відповідальність за неї перед учнем. Творчий момент у педагогічній діяльності вчителя полягає у тому, що виставляючи в конкретних, але мінливих, умовах оцінки, він повинен сприяти максимальному розвитку своїх учнів.

ВИДИ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ОЦІНКИ

1. Оцінювання не відповіді учня, а його особистості («…знову забуваєш, ледачий, неуважний…»):школяр не знає, що в його відповіді було правильним, чого вимагає від нього вчитель.

2. Опосередкована оцінка: відповідь учня оцінюється через відповідь однокласника. Така оцінка впливає на формування стосунків у класі.

3. Невизначена оцінка ( «так, сідай …»); мало ефективна тому, що фактично нічого зрозумілого для учня вчитель не сказав.

4. Негативна оцінка: коли педагог оцінюючи відповідь учня, вказує на допущені помилки, стверджує, що відповідь була неправильною. Така оцінка корисна, особливо якщо вона організовує учня на ліквідацію допущених помилок, прогалин у знаннях, мобілізує їх.

5. Оцінка-згода не ефективна для сильних, обдарованих у навчанні школярів і дуже ефективна для слабких.

6. Схвалення-підтримка особливо позитивно впливає на учнів, які втратили віру у свої сили, недооцінюють свої можливості, оскільки добросовісно працюють, але результати не відповідають їхнім старанням.

7. Оцінка-критика впливає на емоційно-вольову сферу учнів. Результат критики багато у чому залежить від способу спілкування вчителя й учня, стосунків між ними. Використовуючи такий вид оцінки, вчитель не повинен бути грубим, принижувати особистість учня. Систематичні приниження призводять до озлобленості.

8. Оцінку-бурхливе обурення педагог використовує рідко, залежно від того, кого оцінюють. У жодному разі не можна принижувати гідність дитини.

9. Оцінка-схвалення - використовується з урахуванням усіх психолого-педагогічних умов.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ. ЕМОЦІЙНИЙ БАР’ЄР

За характером оцінні ставлення вчителя у педагогічні взаємодії можуть бути позитивними, негативними та ситуативними. Здатність вчителя запобігати своїм помилкам і долати їх тісно пов’язана із сформованістю навичок саморегулювання.

Щоб не стати головною перешкодою на шляху до взаєморозуміння з учнями, нам треба навчитися керувати своїми емоціями, які найчастіше стають джерелом міжособистісних конфліктів, неадекватних оцінних суджень.

Переважна більшість учителів, опитаних кафедрою психології Дрогобицького педагогічного університету, вважають емоційний бар’єр головним у виникненні непорозумінь між ними та учнями.

У САМОРЕГУЛЯЦІЇ ВЧИТЕЛЮ ДОПОМОЖУТЬ

1. Розподіл емоцій-полягає у розширенні кола емоційних ситуацій, що призводить до зниження інтенсивності емоцій у кожній з них. Це виконує таку саму функцію, оскільки нові соціальні та психологічні контакти дають змогу вчителю знайти ширшу сферу виявлення своїх почуттів, інші інтереси, хобі.

2. Зосередження, коли умови діяльності потребують певної концентрації на чомусь одному, що має вирішальне значення у певний період життя. Найпоширенішим прийомом зосередження емоцій є обмеження інформації із звичних джерел.

3. Переключення, пов’язане з перенесенням переживань з емоціогенних ситуацій на нейтральні. За так званих деструктивних емоцій (гнів, агресія, роздратування) необхідна тимчасова зміна реальних ситуацій ілюзорними або соціально незначущими.

4. Врахування індивідуальних особливостей учня під час оцінювання та формування оціночного судження. Розумова працездатність школярів, що визначається силою нервових процесів - одна з важливих умов, що визначає характер пізнавальної діяльності школярів під час розв’язування навчальних задач.

Кiлькiсть переглядiв: 1579