Зірка, що продовжує світити

Школо рідна четверта!

Як зоря, нам світи.

Згадку в серці про тебе

Пронесем крізь віки...

Із гімну школи,

автор слів – Коляда Н. М.

У 2017 році перші випускники нової будівлі ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 м. Обухова святкують ювілей – 40 літ минуло відтоді, коли вони, немов пташенята, залишили своє затишне гніздечко і полетіли у дорослий світ. Промайнули роки, але теплі спогади про рідну четверту школу назавжди залишаться у їхніх серцях.

Перше слово, з якого хочеться почати, коли згадуєш свою рідну школу, - це любов. Ми, колишні випускники, любимо її, бо школа – це не лише частина нашого життя, а ще й тепло родинного затишку. Для кожного з нас вона безмежно дорога, бо була тим маленьким світом, звідки ми робили свої перші кроки у світ великий. Тут ми відчували гордість від отриманих успіхів, навчилися відповідати посмішкою на посмішку і співчуттям на чужий біль.

Кожна школа має своє обличчя, свою душу, свій голос. А наша четверта школа, будівля якої потопає в зелені дерев, відзначається мальовничістю і привітністю. Її подвір’я переповнене щебетом дитячих голосів, які перегукуються з пташиним співом.

Історія нашої школи досить давня, адже колишнє її приміщення з’явилося ще в 1934 році. 1974 року на масиві виросла нова чотириповерхова споруда з великими вікнами, широкими коридорами, просторими класами. І відтоді колишня восьмирічка отримала статус середньої школи. Директором на той час був нині покійний Кульбачний Іван Петрович, який на цій посаді перебував із 1961 по 1981 рік. Саме він разом зі своїм педагогічним колективом, батьками і навіть старшокласниками доклав величезних зусиль, щоб обладнати кабінети й впорядкувати територію новобудови. Швидко промайнули три роки – і ось школу залишають випускники, що перейшли у нове приміщення зі старого. Перша їхня вчителька - Литвин Катерина Іванівна, яка, на жаль, уже відійшла у вічність. Групу продовженого дня вела Кравець Ольга Іванівна, а класними керівниками були Тимошенко Надія Свиридівна та Кладніцька Валентина Адамівна.

Кладніцька Валентина Адамівна уже давно на заслуженому відпочинку, але й досі з любов’ю згадує своїх перших випускників та четверту школу:

- Пройшло 40 років, багато стерлося з пам’яті, але є моменти, які не можна забути. З четвертою школою пов’язана дуже велика частина мого життя: у ній я пропрацювала 28 років – з 1965 по 1993 рік. Великий період вчителювання випав на той час, коли директором у ній був Базик Павло Кононович. У мене з ним завжди були хороші стосунки. Він уже пішов із життя, але залишив про себе світлі спогади.

Я викладала ще в старій школі німецьку мову, потім – англійську й російську мови та російську літературу. Почала вчителювати молодою й енергійною, роботі віддавала всі свої сили. Хотілося зробити життя учнів цікавим. Наприклад, організовувала День іменинника: привозилося багато морозива, звучала весела музика. Дітям це дуже подобалося.

Усі класи, які я випустила, були хороші. А випуск 1977 року – особливо. У мене про нього найкращі спогади. Ми з цими дітьми багато їздили в театр, на концерти, в музеї, на екскурсії в Умань, Канів і Київ. Пригадується випадок, коли саме відвідували нашу столицю. Побували в історичному музеї, у кафе на Хрещатику, а ще хотіли піти покататися на фунікулері. Та раптом помітили, що двох дівчат немає. Я дітям перед поїздкою пояснювала: «Де загубилися, там і стійте, ми вас знайдемо». Коли дівчатка відшукалися, то всі були просто щасливі.

Ми не лише цікаво відпочивали, а й багато працювали: прибирали трасу, білили й садили дерева. А ще радгосп запрошував нас на сінокіс. Пам’ятаю, як мене вразило те, що Титаренко Наташа і Білоконь Таня жали серпами дуже вміло й швидко. А Вася Школьний, якому навчання давалося важко, дуже вправно косив. Після цього я прийшла у школу і сказала вчителям: «Я Васі виставлю лише позитивні оцінки. З таких дітей виростають хороші люди». І от який результат. Після школи його забрали в армію на флот. Одного разу він з’явився в учительській такий гарний – у білому костюмі, з валізкою в руках. Ще не заходячи додому, він прийшов до мене у школу. Обнявши, як рідну, сказав: «Ви мене людиною зробили». Пізніше, коли Василь працював на грузовику, зустрівши мене дорогою, обов’язково підвозив. Такої вдячності я не бачила від жодного учня, хоча багато випускників мені й дзвонило, і заходило додому.

Є ще один цікавий момент, що запам’ятався. Одного разу після вистави у Києві ми не встигли на останній рейсовий автобус до Обухова. Тому під’їхали до повороту на Українку, а далі пішли пішки, знявши взуття. Ішли босі, втомлені, але весело співаючи пісні. Пригадую, як ці діти приходили до мене додому, ми разом влаштовували чаювання. Серед них були гарні організатори: Дуплик Сергій, Щербак Сергій, Чайка Оля, Уніченко Люба. З відзнакою закінчила школу Титаренко Наталія. Був серед них один учень – Образенко Сашко, який не відзначався дисциплінованістю, але завзято працював на суботниках. Мною це цінувалося найбільше. Запам’яталося, як Білоконь Таня після випускного вечора плакала, обнявши, посаджену своїми руками біля школи тендітну берізку.

У мене залишилися хороші спогади й про батьків цих учнів, з якими я підтримувала добрі стосунки. Вони дуже допомагали і в класі, і під час поїздок.

Ділиться своїми спогадами Кравець Ольга Іванівна – учитель початкових класів, досвідчений, авторитетний педагог:

- У четверту школу я прийшла в 1970 році, перед тим пропрацювавши сім років у селі Мала Вільшанка. Прийшла у жовтні, саме на День учителя. Спочатку працювала на групі продовженого дня, а потім мені дали клас. Зі мною тоді співпрацювала Михайлюк Марія Михайлівна. А щодо першого випуску нової школи, то я цих дітей гарно пам’ятаю, ще й зараз цікавлюся їхнім життям, радію успіхам. Клас був дуже дружний, хоча й великий. Ми разом багато їздили на екскурсії. Пригадую поїздку до ботанічного саду навесні, коли саме цвів бузок. Взагалі, клас був хороший, перспективний, з великою кількістю активних дітей. Багато з них закінчили технікуми, отримали вищу освіту. Ось, наприклад, Мироненко Микола став програмістом, зараз часто їздить за кордон. Сергій Щербак активно займається підприємницькою діяльністю. Добре пам’ятаю Дуплика Сергія, Чайку Олю, Уніченко Любу. Був серед них і такий хороший хлопчина - Стьопа Говорун, який, на жаль, уже помер.

Я живу по сусідству зі школою і бачу, як зараз вона відроджується, як щодня змінюється на краще її територія: біляться нещодавно посаджені молоденькі дерева, постійно клопочуться на клумбах працівники. А який сучасний і гарний вигляд має частина приміщення, яка вже утеплена. Видно, що директор турбується про нашу школу. Ще я хочу подякувати Вікторії Михайлівні за організоване нею привітання вчителів-ветеранів напередодні 8 Березня. Як було приємно й зворушливо на душі, коли у дворі з’явилися учні з квітами та духмяними ватрушками в руках. Адже так важливо, щоб нас не забували, щоб пам’ятали про нашу нелегку учительську працю, якій ми віддали своє життя.

Збентежено розповідає про шкільні роки колишня випускниця 1977 року Сидорченко Катерина:

- У новій школі ми навчалися три роки – з восьмого по десятий клас. Спочатку аж не вірилося, що ми в такій старенькій школі були, а тут – велика, красива. Пригадую, як тільки восени прийшли у нове приміщення, то брали з собою змінне взуття, щоб не пошкодити підлогу, бо ми її разом із вчителями теж фарбували. У школі був дуже хороший директор – Кульбачний Іван Петрович, якого ми слухалися й поважали. У шостому класі нашим класним керівником стала Кладніцька Валентина Адамівна. Вона завжди хвилювалася за нас, була хорошою, вимогливою вчителькою, організовувала різноманітні вечори, екскурсії. Пригадую, як ми ходили відпочивати у сусідній гайок, на День піонерії розпалювали багаття. Під час проведення Свята осені читали вірші, придумували назви композиціям. Валентина Адамівна завжди вболівала, щоб клас здобув перемогу в конкурсах. Приємно згадати й інших учителів. Групу продовженого дня у нас вела дуже хороша вчителька Кравець Ольга Іванівна. Учителем української мови та літератури була Васильківська Надія Овер’янівна, алгебру й геометрію вів Півненко Олексій Наумович, а біологію та хімію – Бобокал Галина Юхимівна.

Спогадів про шкільне життя дуже багато. На Новий рік ми проводили карнавали, а потім пили чай із печивом біля ялинки. Було дуже цікаво. А ще у десятому класі у нас з’явилося таке гарне правило: на день народження хлопцям дарувати годинники, а дівчатам – сумочки. Так ми вирішили, щоб у кожного залишилася пам’ять після закінчення школи. Ще пригадую, як після праці на полях ми гуртом збиралися й смакували тією простою їжею, що брали з собою. За допомогу радгоспу нас часто возили на вистави чи екскурсії. Особливо згадується поїздка в Умань на звичайній грузовій машині з будкою та лавками. Бувало, після закінчення уроків готували домашнє завдання у садку, що неподалік школи. Хтось один читав уголос підручника, а всі інші слухали та ще й ласували при цьому смачними грушами-лимонками. Клас наш був дружним, згуртованим. Учителі ніколи не виділяли серед нас гірших чи кращих. Наприклад, Василь Школьний, хоч і навчався не дуже добре, але відзначався ввічливістю, людяністю. Приємно ще згадати ту березову алею, яку ми посадили біля школи в десятому класі. Часом проходиш повз неї і розумієш, що залишили після себе добру пам’ять.

Серед перших випускників - Романько Тетяна Миколаївна, яка віддала четвертій школі багато років своєї невтомної педагогічної діяльності. Тому її спогади особливо зворушливі:

- Школа – колиска дитинства, юності. Ось уже сорок років віддаляють від того часу, як ми її закінчили, а у спогадах усе таке близьке і рідне. Хочемо подякувати всім учителям, що навчали нас. Ці люди в серці назавжди. Класним керівником у нас була людина з великої літери – Кладніцька В. А. Вона була мудрим організатором у навчанні й трудових справах класу. Подвір’я новобудови ще не було впорядковане. Валентина Адамівна запропонувала посадити перед школою алею берізок. Це пам’ять на довгі роки. Зараз їхні крони вже вищі четвертого поверху, а колись вони були невеликими деревцями.

Працювали ми, випускники, наполегливо, допомагали збирати врожаї радгоспу-комбінату. Особливо запам’яталися жнива 1976 року. Девіз для кожного був такий: зібрати пшеницю до колосочка. Валентина Адамівна вміло організувала нас, десятикласників, до відповідальної праці: хлопці - з косами, дівчата – з серпами. Комбайни не могли молотити біля електричних стовпів, тому біля них потрудилися найстарші учні школи. А потім за якісну роботу радгосп преміював наш клас поїздкою в Одесу. Радості не було меж.

Земний уклін вам, рідні наші вчителі, - люди з великої літери!

За час існування нової школи їй віддала свої сили, вміння й душу величезна когорта ветеранів: директори Кульбачний І. П., Хоменко Н. В., Базик П. К., заступники директорів Цяпкало Е. К., Нога О. О., Мисяк В. Б., Лаврик М. С., Каптель В. О., учителі Бобокал Г. Ю., Кравець М. М., Терехова В. Г., Мироненко Н. П., Кравець О. І., Лозова О. Г., Коляда Н. М., Костяна Н. П., Рінсевич Л. І., Атапіна О. Г., Кладніцька В. А., Панькова Н. Д., Захарченко Т. С., Орловська К. А., Сатиренко Є. С., Борозенець Г. І., Мерщій В. А., Ковальська Л. П., Фокас Ф. С., Шевченко Т. М., Роман Л. І., Жижейко Г. А., Попова В. Ф., Малежик Н. Я., Романько Т. М., Федорченко В. С., Шевченко Н. В. Чимало ветеранів школи уже відійшло за межу: Кульбачний І. П., Базик П. К., Лаврик М. С., Васильківська Н. О., Михайлюк М. М., Коваленко О. І., Цибулько О. М.,Півненко О. Н., Мостіпан М. П., Богова А. Ф., Литвин К. І., Тимошенко Н. С., Арсентьєв М. П., Луньков О. Є., Пастушок К. Л., Дякун О. О., Супрун А. Д., Снігир М. Ф.

Із перших днів і по сьогодні у новому приміщенні працює вчителем фізкультури Борцов В. Б. Тридцять років свого життя віддав четвертій школі вчитель праці Тонкошкур М. П., а також весь свій вік пропрацювала тут медсестрою Омельченко С. Ф. Більшість трудового стажу випало на четверту школу в лаборанта Кравченко С. І. Колись на пришкільній території була тепличка, у якій проводив заняття агрономічного гуртка Коляда М. Ф. - завдячуючи йому в їдальні ранньою весною діти їли пахучі огірочки. Довгий час у нас працював гурток з рукоділля, який вела справжня майстриня Іващенко Л. І. Сьогодні велику частину дружного колективу школи складають саме її колишні випускники: вчителі Онопрієнко В. П., Нечипоренко О. М., Кальнобродська О. М., Герун Т. І., Йосипенко Н. І., Шуть О. В., Щербатюк В. В., завгосп Безпала А. М., секретар Кріпчак І. Г., бібліотекар Сьомка Л. В., медсестра Паламарчук О. В., керівник спортивної секції Богданов О. Є. Не забуває школа й про своїх учителів-ветеранів: крім привітань їх цієї весни напередодні 8 Березня, нещодавно представники школи віншували з 80-річчям колишню колегу Захарченко Т. С.

Зараз школу очолює Марченко Вікторія Михайлівна – мудрий наставник, досвідчений педагог, творча особистість. Вона, ніби турботлива матуся, зігріває своїм теплом сьогоднішніх школярів, дбаючи не лише про їхню успішність, а й про корисне та цікаве дозвілля. Тільки протягом цього навчального року запрацювали гуртки «Чарівний світ піску» (малюнки на піску), «Різьблення по дереву», відкрилася спортивна секція з настільного тенісу. У школі успішно втілюється в життя науково-педагогічний проект «Інтелект України». Під керівництвом Вікторії Михайлівни, цієї доброзичливої та невтомної жінки, наше родинне гніздечко стає ще красивішим і затишнішим. На шкільному подвір’ї навесні було висаджено безліч дерев і квітів, а ще - молоденький яблуневий садок.

Сьогодні наша школа, як і колись, завжди готова дати затишок і розраду, подарувати кожному її учневі неповторні щасливі дні, тепло та мудрість учителів. У ній ніколи не згасає світло дитячих посмішок, не перестають лунати дзвінкі голоси дітлахів. Школо рідна четверта! Ти світитимеш для всіх нас вічною незгасимою зорею, вказуючи шлях у безмежному життєвому просторі, щоб не схибили ми і не збилися з правильної дороги.

Нечипоренко О. М., учитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 м. Обухова

/Files/images/narisi_z_stor_shkoli/5.jpg

Кульбачний Іван Петрович, директор школи № 4 з 1961 по1981 рік

/Files/images/narisi_z_stor_shkoli/1.jpg

Литвин Катерина Іванівна, перша вчителька випускників 1977 року

/Files/images/narisi_z_stor_shkoli/4.jpg Кладніцька Валентина Адамівна, класний керівник випускників 1977 року

/Files/images/narisi_z_stor_shkoli/6.jpg

Кравець Ольга Іванівна, учитель групи продовженого дня випускників 1977 року

Випускники 1977 року зі своїм класним керівником Кладніцькою В. А.

/Files/images/narisi_z_stor_shkoli/7.jpg

Учителі школи № 4 (зліва направо): Тимошенко Н. С., Супрун А. Д., Бобокал Г. Ю., директор школи Кульбачний І. П., Кладніцька В. А., Коваленко О. І., Дякун О. О., Півненко О. Н., Литвин К. І.

/Files/images/narisi_z_stor_shkoli/22.jpg

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4 сьогодні.

Березова алея випускників 1977 р.

/Files/images/narisi_z_stor_shkoli/55.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 1801