ІСТОРІЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ І-ІІІ СТУПЕНІВ № 4 МІСТА ОБУХОВА

Історія нашої школи починається з 30-х років. У цей час в країні запроваджувалась обов’язкова початкова освіта. На території нашого сучасного мікрорайону «Петровський», а тодішній Снігерівці, в хаті заможного селянина відкрилася початкова школа. У ній навчалися діти від 1 по 4 клас. Першими вчителями цієї школи були Гавриш Сергій Тихонович та Сторожик Ілля Андрійович.

Приміщення першої школи не вміщало всіх учнів. Діти вчилися в дві зміни. За кілька років постала проблема будівництва нового приміщення.

На кошти громади у 1933 році було закладено фундамент під нове приміщення. Будівництво велося інтенсивними темпами. Уже в 1934 році новозбудована школа відкрила двері перед першими учнями.

Директором новозбудованої Обухівської школи №4 став Сторожик Ілля Андрійович. За спогадами колишніх учнів, педагогічний колектив нараховував 10 осіб. Це вчителі, які давали початкову освіту, вчили мови, літератури, математики, історії.

У 1936 році школа №4 стала семирічною. У такому режимі вона працювала до початку Великої Вітчизняної війни. Хоч на даній території бойових дій не велося, школа не працювала. Сторожили згадують, що у вересні 1941 року провчилися вони 1-1,5 місяці.

Майже чотири роки на дверях школи висів замок. Травень 1945 року приніс не тільки Перемогу, а й можливість дітям знову сісти за парти. У вересні цього ж року пролунав довгоочікуваний шкільний дзвінок. Разом з семилітками за парти сіли і діти-переростки, які у війну не вчилися. Педагогічний колектив був майже жіночий, його очолила Ліза Якимівна.

Умови навчання були важкими. За партами сиділо по кілька чоловік, паперу й підручників не вистачало, навіть чорнильниці й чорнило діти приносили з дому. Голодом і холодом віяло з кожного класного куточка. Разом з дітьми долали ці труднощі і вчителі. Ніхто з них не мав власного житла, а жили або при школі, або на квартирі.

Та життя не стояло на місці. Відбудова народного господарства принесла певні зміни і в шкільне життя. У 1947 році педагогічний колектив очолила молода енергійна жінка Підтілок Віра Юхимівна. В цей період кількість учнів зростала, бо батьки отримали матеріальну можливість відправити до школи не одну дитину, як раніше, а всіх своїх дітей.

Робота вчителя не обмежувалася тільки навчанням дітей. В після урочний час вчителів, молодого директора разом з дітьми можна було побачити то в полі, то на тваринницькій фермі з концертом чи виставою. Концертам передувала лекція вчителя, адже його вважали наймудрішою людиною на селі.

Протягом 50-х років у школі змінилося кілька керівників. Це Кисіль Юхим Павлович, Дудка Григорій Корнійович, Ус Олексій Петрович, Палочка Марія Харлантіївна. За цей час школа майже не змінювала ні зовнішній, ні внутрішній вигляд, але давала освіту понад сотні дітей щорічно.

У 1961 році педагогічний колектив очолив Кульбачний Іван Петрович і на цій посаді пробув до 1981 року.

Кількість учнів постійно зростала. Старе приміщення не мало достатньої кількості власних кімнат, не було кабінету директора, піонерської кімнати, бібліотека розміщувалася у шафах, які стояли у коридорі. У 1968-1969 роках Іван Петрович організовує добудову до старої школи і розпочинає будівництво нового приміщення для молодших класів.

У 50-60-х роках у школі згуртовується дружній високопрофесійний педагогічний колектив. Михайлюк Марія Михайлівна, Півненко Олексій Наумович, Васильківська Надія Овер`янівна, Коваленко Олександра Ігорівна, Цибулько Ольга Михайлівна почали і закінчили свій трудовий шлях в Обухівській школі №4, пропрацювавши в ній 30-40 років.

Із 1963 року школа, як і всі тогочасні семилітки, стала восьмирічною. В 70-х роках вона поновлюється новими молодими кадрами. Це Кладніцька Валентина Адамівна, Тимошенко Надія Свиридівна, Кравець Ольга Іванівна, Дякун Ольга Олексіївна, Борцов Віталій Борисович, Кравець Микола Михайлович.

На території нашого мікрорайону розпочалося будівництво комплексу по відгодівлі великої рогатої худоби. Для обслуговуючого персоналу комплексу будувалось селище багатоквартирних будинків і школа для навчання дітей, що тут проживали. 8 квітня 1974 року було закладено перший камінь у фундамент нової школи. А першого вересня цього ж року в ній розпочали навчання близько 180 учнів мікрорайону.

Приміщення нової школи було розраховано на навчання 960 учнів.

Нова школа мала не тільки просторі світлі класи, а й майстерню, спортзал, бібліотеку, актовий зал, їдальню. Поряд з нею збудували навіть невеличку тепличку. У школі створювались всі умови для успішного заняття спортом. Було розбито дві спортивні площадки і зимовий каток для гри в хокей.

З 1974 по 1975 рік кількість учнів у класах різко збільшилася, з’явились паралелі і назріла необхідність переходу школи з восьмирічки до середньої. З 1975 року школа стала називатися Обухівською середньою № 4. Різко збільшився і педагогічний колектив. Він нараховував 20 осіб. За кілька років було повністю обладнано кабінети: фізичний, хімічний, біологічний, лінгафонний, української та російської літератури.

Весь тягар будівництва, відкриття та обладнання новозбудованої школи ліг на плечі директора Кульбачного Івана Петровича та заступника Кравця Миколи Михайловича.

Іван Петрович вчив дітей історії. Тодішні випускники й досі пам’ятають його уроки, під час яких він учив дітей мислити, аналізувати факти, давати їм оцінку. Івана Петровича любили діти й поважали батьки, бо завжди він порадить, розкаже, допоможе.

У 1977 році відбувся перший випуск в Обухівській середній школі № 4. Класним керівником була Кладніцька В.А. Щоб залишити про себе добру пам'ять, десятикласники посадили біля школи алею з берез, яку назвали «Алеєю випускників».

Значна робота проводиться по трудовому вихованню та професійній орієнтації учнів: вчителі виховували інтерес до сільськогосподарських, промислових та будівельних професій.

Успішному розв’язанню основного завдання школи сприяла також робота учнівських гуртків і факультативів, якими було охоплено понад 70% учнів.

Значно поліпшилась робота по зміцненню шефських звя`зків школи з базовим підприємством – Обухівським радгоспом-комбінатом ім. XXV з’їзду КПРС.

У 1981 році Кульбачного Івана Петровича на посаді директора змінила Хоменко Надія Вікторівна – молода, енергійна, вольова жінка. Вона внесла нові підходи до процесу навчання і виховання. Разом із заступниками Цяпкало Ельвірою Костянтинівною та Ногою Олексієм Олексійовичем Надія Вікторівна створювала всі умови для успішного навчання та відпочинку учнів.

З 1982 по 1985 роки у школі був організований табір праці і відпочинку «Романтик». Старшокласники працювали на полях радгоспу-комбінату в першу половину дня, а в другу – відпочивали. Жили учні в наметах в тополиному гаю на березі ставка біля хутора Ленди. Вечори відпочинку, дні гумору, КВК, різноманітні конкурси, спортивні змагання – це далеко не повний перелік тих заходів, що проходили у таборі.

Табір «Романтик» вважався одним з кращих в республіці, нагороджувався цінними подарунками. Всього було виконано робіт на суму 22220 карбованців. Радгосп нагороджував учнів туристичними поїздками.

У 1983 році учні школи брали участь у садінні дерев на алеї Дружби разом з учасниками VI фестивалю молоді НДР і Радянського Союзу, що проходив у м. Києві. Частина делегатів побувала на нашому мікрорайоні.

У 1988 році педагогічний колектив школи очолив Базик Павло Кононович. Як кЕрівнику, йому притаманні були об’єктивність, людяність, доброзичливе ставлення до колег, учнів, батьків.

На той час кількість учнів сягала 800 чоловік, а педколектив нараховував понад 40 осіб. З кожним роком в школі зменшується кількість учнів.

У 1984 році на базі будинку культури радгоспу-комбінату було створено дитячий танцювальний колектив «Іскорка», яким керувала Вароді В.П. за короткий час ця людина зуміла так організувати роботу з дітьми, що її вихованці стали призерами різноманітних районних, обласних та республіканських. За свою майстерність колектив отримав звання зразковий.

Сьогодні також діє танцювальний колектив, який очолює Черниш М.А. Зараз він називається «Водограй». Жодне свято не обходиться без виступу наших танцюристів. У 2000 році «Водограй» став дипломантом телеконкурсу «Крок до зірок» та переможцем ІІІ ступеня міжнародного конкурсу «Наша земля - Україна».

У 2010 році за ініціативи місцевого активіста Майка Миколи Володимировича та за підтримки Лбухівського міського голови у школі було відкрито Обухівський міський історико - етнографічний центр. Експонати музею збирались по всій Україні, а до оформлення було залучено учнів і вчителів шоли.

За останні роки учні школи здобули чимало перемог в предметних олімпіадах та на різноманітних конкурсах. Зокрема у 2013 році Христенко Карина зайняла ІІІ місце на Всеукраїнському етапі олімпіади з географії.

Не обходить наш навчальний заклад інноваційна та науково - дослідницька робота: науково - педагогічний проект "Інтелект України", програми "Школа проти СНІДу" та "Маршрут безпеки", апробація підручників та інші новітні методики та програми, які покращують навчально - виховний процес у нашій школі.

На сьогоднішній день у школі працює 26 вчителів. Усі вони добрі фахівці своєї справи, проводять уроки на належному науковому та методичному рівні, домагаються глибоких і міцних знань від своїх вихованців. Колектив згуртований, дружній, об’єднаний однією ідеєю – виховувати майбутніх господарів нашої держави.

Кiлькiсть переглядiв: 29